«Війна для мене – це...»

... повна зміна становища й життєвих інтересів...

Коли для вас почалася війна на Донбасі?

Для мене – переїзд із міста в інше місце. Не було конкретного дня, просто ми з дитиною поїхали на море та в місто вже більше не повернулися... Це був кінець літа 2014 року.

Вам доводилося бачити воєнні дії на власні очі?

Я потім часто відвідувала місто, двічі на рік, раз на рік у будь-якому випадку. Так, я бачила різні події. Бачила обстріли блокпостів при перетині лінії зіткнення. Це були перші роки (2015, 2016), далі спокійніше було.

Я бачила обстріли околиці міста. Особисто бачила... особисто була присутня в місті, коли обстріляли школу... Не перелічити всі події, які там були.

Про що ви говорили з рідними й сусідами під час активних бойових дій?

Ні про що не говорили, кожен закрився в собі. Там особливо це не обговорюється, нема про що говорити...

Що з пережитого досвіду війни вам запам’яталося найбільше?

Немає певних подій... просто там залишилося багато знайомих, багато хрещеників... велика частина життя там залишилася... Слава Богу, ми бачимося. Про що ми говоримо? Про війну не говоримо точно, про життєві речі говоримо, про різне. Слава Богу, діти не так сприймають те, що відбувається, вони живуть своїм життям...

Нам властиво стирати з пам’яті неприємні події. Про яку подію з початку збройного конфлікту на Донбасі ви б хотіли забути (не можете забути)?

Слава Богу, не було в моєму житті таких подій. Я хоч там була присутня, бачила багато, але, слава Богу, на моїх очах ніхто не помер.

Чи плануєте повертатися додому, коли війна закінчиться?

Ми вже настільки давно осіли тут, що тепер, чесно кажучи, не знаю... Однозначно не можу відповісти.

Я б хотіла повернутися... там у мене хороший будинок... але, на жаль, я відчуваю, що того Донецька, який був – уже не буде...

Тому важко відповісти, і в принципі місто чи країна – це залежить від людей, які там знаходяться... Тому сам Донецьк уже не той, і люди вже не ті, на жаль... Якщо просто жити, то можна де завгодно жити, а ось оточення...

Які зміни принесла війна у ваше життя?

Усе змінилося: коло спілкування змінилося, місто змінилося... Просто намагаюся про це не думати, чесно кажучи.

Розкажіть, як війна вплинула на ваш повсякденний побут.

Останнім часом – так. Мене дуже дратують блокпости, які не дають можливості спокійно прийти, вийти, зайти, доїхати... А так, особливо не вплинула...

Чи відчуваєте себе в безпеці зараз?

На жаль, я думаю в нашій країні ніхто не може почувати себе в безпеці. Ні, не відчуваю, тому що ми тут нікому не потрібні.

Про що ви мрієте?

Я зараз можу мріяти тільки про здоров’я.

Що таке щастя для вас?

Щастя – це коли всі здорові, живі, коли є можливість чути, спілкуватися, і ніхто на це не впливає... я не люблю, коли хтось створює якісь перешкоди, нав’язує мені способи спілкування, час, якісь межі, тому я за свободу рішення, пересування...

Що для вас стало найціннішим і найважливішим за останні роки?

Виділити нічого не можу...

Чи змінилося ваше ставлення до життя через війну?

Особливо ні, я в принципі вважаю, що завжди треба не те, що жити, як в останній день, а не робити поганого, думати наперед, далеко наперед.

Чого ви навчилися, поки долали всі ті складнощі, про які ви нам розповіли?

Насправді люди всюди трапляються різні, як на тій території, так і на цій території, неважливо, де... Є хороші, є і погані. Слава Богу, мені щастить на нормальних людей. Ми притягуємо собі подібних, тому треба бути оптимістом.