Оксана залишалась в Охтирці, тому що її мама хворіла на коронавірус. Але коли стало ясно, що в Охтирці нема і не буде ліків, від яких залежить життя, вона прийняла рішення виїжджати

Я мешкала в Охтирці, в приватному будинку, разом із мамою. Мамі 80 років, мені 47 років.

Ми захворіли на коронавірус, маму забрали в лікарню, а я була вдома. О пів на п’яту я почула вибухи – злетіла з ліжка і зрозуміла, що почалась війна. Було страшно, я не розуміла, що буде далі.

Маму відпустили з лікарні, хоча вона так і не завершила лікування. Через необхідність ховатись від обстрілів у холодному підвалі лікарні їй могло стати гірше. У нас був постійний стрес, нас бомбили кожну ніч без зупину. Скидали вакуумні бомби. Ми геть знервовані були.

Труднощі були ще й в тому, що я приймаю ліки, від яких залежить моє життя. В мене був запас лише на місяць. На наше місто скидали бомби, і аптеки були зачинені. Замовити через інтернет я теж не могла, тому що отримати їх було ніде - пошта не працювала. Тоді ми з мамою вирішили виїхати в Полтаву до родичів. Дівчинка одна потім відправила мені ліки просто так, навіть гроші не взяла у мене. Це було дуже зворушливо.

Люди один дному допомагали. Коли у нас не було змоги купити хліб, знайомі, які могли виїхати і придбати щось, ділились харчами.

Ми приїжджали, провідували будинок. Біля нас вибухи були, але наше житло ціле, є лише незначні пошкодження. Розбомбили в нашому місті ТЕЦ, тому там тепла й досі немає.

Моя рідна сестра живе в Луганській області, її село окуповане. Ми не маємо змоги спілкуватись, у них зв’язку немає. Щоб потрапити в Україну їм потрібно їхати через росію, Польщу. Потрібно мати багато грошей і не боятись через чужі країни їхати.

Найважче - те, що я була змушена собачку вдома залишити. Сусід працював, він не виїхав, то я просила його годувати цуцика. При нагоді їжу передавала. У нас багато людей виїхали, сусід ходив майже в десяток дворів, щоб годувати собак, і навіть курей. Купити корм ніде було - то він перекручував кашу і давав їм.

Коли ми виженемо ворогів, тоді й закінчиться війна. У мене одна мрія: щоб швидше прийшла перемога, відновили нашу Україну і люди зажили добре.