Петру Семеновичу доводиться переживати вже другу війну. Чоловік неохоче згадує бомбардування та обстріли і сподівається, що скоро на Донбасі запанує колишній спокій.

Зараз, як і до війни, я живу у Валуйському. Пенсія завжди була маленька, тому жив у злиднях. Городик маю, картопельку, помідорчик, огірочки вирощую. Наразі один залишився, рідні всі померли.

Коли почали стріляти, я сидів на вулиці, їв. Я думав, що гроза, а воно – бомблять. Так всю війну і просидів, нікуди не ховався.

Що не кажи, а війна є війна, розруха. Снаряди рвуться, летять, будинки горять. Слава Богу, до мого не потрапило. Багато людей виїхали, будинки порожні стоять.

Я думав гроза, а воно – бомблять

Бажаю, щоб настав мир, я і так уже другу війну переношу.