Ми встали о пів на п’яту ранку, бо почався обстріл Миколаєва, стало все гудіти. Ми добре вибухи чули, але не зрозуміли, що воно таке. А вийшло, що це війна. Сусіди пішли на роботу і додому повернулись. Син на роботу йшов і сказав: «Мамо, війна». Ось так ми і дізналися. 

Ми виїхали і зараз живемо в людей на квартирі за 60 км від дому на цій стороні, де Одеса. Тут не дуже стріляють. А з того боку, за Миколаєвом, більше стріляють. Ми не їздимо туди - боїмося.

Живемо окремо з дітьми. У мене чоловіка немає, і я сама живу в людей. Я попросилась, і вони прийняли мене. Я вже пів року тут живу. Скільки іде війна, стільки я й тут, бо тут безпечніше. Від Фонду Ріната Ахметова отримувала пайок. Дякую, що допомагаєте.

Поки що все нормально. Я квартиру зачинила трикімнатну та виїхала. Близькі мої на тій же стороні, де і я. Усі живі та здорові. 

Стреси були сильні, але трішки заспокоїлася. Зі своєї квартири довелося піти в чужу хату. Не знаю, як далі буде. Хотілося бути дома, але не виходить.

Я думаю, що війна закінчиться до весни. Нам ще треба пережити зиму. Тривоги. То там бахнуло, то там... Додому поїду обов’язково. Плачу, що маю квартиру трикімнатну, і не можу там жити.