Мене звати Артем, мені 12 років. Я жив у Херсоні, але війна змусила мене виїхати до Одеси. Всю окупацію я був у Херсоні, дочекалися визволення мого міста і виїхав, бо залишатися у місті дуже небезпечно. Виїхав із рюкзаком, мамою і котом. Зараз проживаю з мамою, навчаюся онлайн у рідній школі, друзів поки не маю бо мої друзі роз'їхалися по світу.

Початок війни я зустрів вдома, було дуже страшно, я бачив як окуповували моє місто, я бачив взриви та великі колони техніки. Потім ми були в окупації - це найстрашніше ніж вибухи, загарбники приходили до моєї домівки, дуже хвилювався за батьків і друзів.

Коли звільняли, я весь час сидів у погребі, навколо було багато вогню і вибухів, але я знав, що скоро буду вільним. Найкраще було побачити наших захисників і відчути повітря наповнене свободою. Я мрію найбільше про перемогу, я би віддав усі свої іграшки, телефон заради перемоги, але це бажання можуть здійснити наші захисники. Тому у Миколая я попрошу футбольний м'яч та трішки солодощів. Буду вдячний, якщо він мені зможе зробити подарунок.