Я жив з бабусею та дідусем в Донецькій області. У 2012 році поїхав будувати власне життя в Одесі. Через пів року почалась війна і мій рідний Донбас почали бомбити росіяни. Я був шокований, коли дізнався про повномасштабне вторгнення. Мені сказали друзі про війну - я не повірив. Я хвилювався за своїх рідних і одночасно продовжував працювати, тому нічого не потребував.

Потім почались обстріли в Одесі, але я залишаюсь у місті. Не хочу нікуди виїжджати. 

Я був шокований, коли побачив новини з Бучі та Ірпеня. Багато людей постраждало та загинуло. Я злий на росіян, які прийшли нас «визволяти». Я з перших днів хотів піти служити. Мене зупиняло те, що мої бабуся та дідусь це не переживуть. Зараз я чекаю миру та перемоги України.