Я одружилась, народила сина, а потім почалась війна. Я почула вибухи, дуже злякалась за дітей. Почала шукати укриття, так нічого не знайшла. Вирішила виїхати на територію області, бо там було тихіше. Мене шокувало все. Я вимушена була виїхати, для мене це було важко. Я не знала, чи побачу своїх рідних.

У мене не було грошей, чоловік пішов до армії. Я вимушена була повернутись. 

Я дуже вдячна волонтерам, всім, хто займається гуманітарною допомогою. Це дуже важливо. Вся моя родина залишається в Україні. Бабусю я відправила на захід України. Батьки працюють. Мої діти навчаються дистанційно. Я сподіваюсь, що у них буде мирне майбутнє. Не хочу бігати від сирен, а хочу спокійного життя.