Я жила в селі біля Бахмута. Коли почалась війна, я не знала, чого чекати. Моєму онуку був лише рік. Було дуже лячно. Лінія фронту наближалась. Не було води, світла та опалення. Я з чоловіком виживала в холоді. Березень був морозним, температура сягала мінус сімнадцять градусів. Було дуже тяжко. 

З чоловіком я виїхала в травні. З собою ми нічого не взяли. Їхали на власній автівці, все було добре.

Через п’ять днів наше село було окуповане. Там досі немає опалення. У моїй квартирі живуть окупанти. 

Зараз я живу в Полтаві, чекаю перемогу. Дуже хочу повернутись в село, в якому прожила двадцять років.