Токмак окупували у перші дні війни. Коли все почалось, я була в Запоріжжі, проходила реабілітацію після операції. У Токмаку залишилась моя мама, їй сімдесят один рік. Вона пережила два інсульти. Я не можу потрапити додому, щоб їй допомогти. Це мене шокує найбільше. Плачу щодня. 

Моя сестра виїхала з окупації. Їхала до Запоріжжя чотири доби. Ночувала з дітьми в полі, коли на дворі стояв мороз. 

Я хочу, щоб війна закінчилась, а я повернулась додому.