Мені 32 роки. Я жила з сім’єю в місті Краматорськ. У квітні ми виїхали в Закарпаття, потім – у Кривий Ріг. Зараз мешкаю зі свекрухою і донькою у моєї мами в селі Донецької області. Тут чутно відлуння вибухів з Краматорську та Харківської області, та все одно - безпечніше, ніж вдома. Плануємо залишитися у мами на зиму. 

24 лютого ми прокинулися від вибухів. У під’їзді випало вікно. Ми злякалися. На два дні виїздили до мами. Потім повернулися. Я ходила на роботу до квітня.

Пережила сильний стрес, коли була на пошті у Краматорську, а неподалік стався вибух. Дитина тоді була сама вдома. 

Я вдячна за гуманітарну допомогу Фонду Ріната Ахметова. Нам усього вистачає. До того ж, у мами є господарство. Сподіваємося, що війна скоро закінчиться і все буде добре.