Під час повномасштабного вторгнення Світлана із донькою та онуком переховувалася в своїй квартирі на першому поверсі. Вважала, що там безпечніше, ніж у підвалі. 

«Ми думали, що всією родиною все витримаємо. Але ми не думали, що буде оточення. Сподівалися, що все закінчиться, як у 2014-му. 

Ми не могли далеко ходити. Обстріли були дуже інтенсивними. Був щоденний страх, що нас вбʼють. Дуже хвилювалася за дітей. Знала, що багато людей гинули в підвалах. Наша задача була - вижити будь-якою ціною», - розповіла жителька Маріуполя Світлана.