Дмітрієва Єлизавета, 11МА клас, Академічний ліцей "Спектр" Новокаховської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання — Гречаник Вікторія Володимирівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Війна — це не лише сутичка армій, це глибокий і болючий досвід для кожної людини. Коли я згадую ці тисячу днів війни, я бачу не лише цифри, а й історії, переживання та зміни, які сталися в моєму житті та житті моїх близьких.

Початок війни став для мене шоком. Як і багато інших, я не вірила, що таке може статися. Перші новини про військові дії пройшли повз мене, немов щось далеке і незрозуміле. Проте з кожним днем реальність ставала все яснішою. Я пам’ятаю, як у перші дні ми з друзями обговорювали ситуацію, намагалися зрозуміти, що відбувається. Ми були сповнені надії, що все швидко закінчиться, але з часом зрозуміли, що це не просто конфлікт — це війна.

Мій шлях у ці 1000 днів був сповнений змін. Я навчилася жити в умовах невизначеності та страху. З кожним новим днем я ставала свідком того, як війна змінює людей. Друзі, які раніше були веселими і безтурботними, стали серйозними і зосередженими. Багато з них вирушили захищати свою країну, і я гордилася ними, але водночас відчував глибокий страх за їхнє життя.

Я також зрозуміла, наскільки важливими є прості речі — підтримка родини, спілкування з друзями, можливість просто посміятися. У важкі часи ми всі шукали способи залишитися людьми, зберегти свою ідентичність. 

Я почала волонтерити в місцевих організаціях, допомагаючи тим, хто постраждав від війни. Це стало для мене своєрідною терапією

— можливістю зробити щось корисне та відчути себе частиною великої справи.

Після року війни я вирішила навчитися новому — я записалася на курси медичної допомоги. Я хотіла бути готовою допомогти не лише в мирний час, а й у випадку надзвичайної ситуації. Це рішення змінило мій погляд на життя. Я зрозуміла, що навіть у найтемніші часи можна знайти спосіб зробити щось добре.

Протягом цих 1000 днів я також навчилася цінувати мир. Кожен день без вибухів і тривог став для мене святом. Я почала більше часу проводити з родиною, адже зрозуміла, наскільки важливо цінувати моменти разом. Ми організовували сімейні вечори, готували разом і ділилися своїми переживаннями.

Війна навчила мене бути сильною і стійкою. Я навчилася приймати зміни і адаптуватися до нових умов. Я зрозуміла, що навіть у найскладніших ситуаціях можна знайти сили для боротьби і надію на краще майбутнє.

Сьогодні, коли я озираюся назад на ці 1000 днів війни, я розумію, що

цей шлях був не лише про втрати та біль, а й про зростання та розвиток.

Я стала свідком сили людського духу і здатності людей об’єднуватися заради спільної мети. І хоча війна залишила глибокі шрами на нашій країні та в наших серцях, я вірю в те, що ми відновимося і будемо ще сильнішими.

Цей досвід навчив мене цінувати мир і працювати над його збереженням. Я сподіваюся, що наступні 1000 днів будуть сповнені миру, любові та взаєморозуміння.