Після початку війни у моєму місті почалися обстріли. З дітьми і дружиною я виїхав першим евакуаційним потягом. Було дуже страшно через небезпеку, бо були випадки, коли на блокпостах обстрілювали колони машин, що виїжджали з міста. Я дуже боявся за дітей. Найбільше мене шокувала кількість жертві серед мирного населення. Я зараз живу в Запорожжі - тут також гинуть люди ні за що. Моя родина постійно у стресовому стані.

У нас нічого не залишилось, починаємо життя заново. 

Мене приємно вразила підтримка людей, коли дізнавались що я переселенець. Я став більше цінувати тих, хто поряд зі мною.  Сподіваюсь, що скоро війна закінчиться.