Я працювала у Маріупольській лікарні у травматологічному відділенні. Коли почалась війна, я рятувала багато поранених. Дуже важко це згадувати. 

На початку березня працювати я вже не змогла та постійно перебувала у підвалі свого будинку.

Мої батьки були у себе вдома. Тато потребував допомоги через ковід. Коли їхня квартира згоріла, я з ними виїхала з міста. Дорогою батьку стало погано та він помер. Я поховала його у селі біля Бердянська. Потім у мами почались тяжкі психічні стани. Її терміново треба було везти подалі від війни. Зараз ми живемо у Львівській області та сподіваємось на мир.