Мені 46 років, я з міста Дружківка. Працюю в школі прибиральницею. Ми постійно тут, не виїжджали нікуди. 

Мені треба було на роботу на шосту ранку, а я прокинулася від вибухів. Сильно ми тоді злякалися.

Шокувало найбільше, коли по Дружківці били. Сюди також прилітало, є руйнування.

Гуманітарку нам дають, а ліки купляємо самі. Ну, вода була, газ є. Зараз все в місті є.

Хотілося б так, щоб війна закінчилась раніше. Дуже хотілось би. І щоб всі були здорові, радісні, усміхнені. Щоб був мир.