56-річна Лідія Мединська загинула в Ізюмі 9 березня 2022 року. Вона – одна з майже півсотні жертв російського обстрілу будинку на Першотравневій, 2. Люди ховалися в підвалі, коли в п’ятиповерхівку влучила ворожа зброя. Під завалами разом із Лідією загинув її цивільний чоловік та його матір.

Я просив, щоб берегла себе. Щоб обов’язково вижила…

Лідія прийшла на Першотравневу ховатися від обстрілів разом із коханим чоловіком, який жив у цьому будинку. Перші дні бомбардувань Ізюма вони з Сергієм ховалися в будинку його мами, але звідти довелося тікати, бо вночі снаряд розбив частину дому. До оселі на Першотравневій ішли, коли на вулицях були перестрілки. Під одну з таких жінка потрапила і дивом не була поранена. Про це Лідія ще змогла розповісти сину. Він згадує, що чув звуки пострілів, коли розмовляли по телефону.

6-го березня Лідія з сином Олександром змогли зідзвонитися востаннє: «Сказала, де вона. Говорила, що в них перебої зі світлом і зв’язком. А я просив, щоб берегла себе. Щоб обов’язково вижила…»

Лідія Мединська закінчила Харківський медуніверситет, працювала акушеркою-гінекологинею. Її поважали колеги, а майбутні мами часто записувались на пологи саме до неї. «Пам’ятаю Лідію, 10 років тому я народжувала в неї. Дякую за її добрі руки!», – сказала одна з породіль. Під час обстрілів Ізюма, коли в укритті комусь із людей потрібна була медична допомога, зверталися також до Лідії.

Рідні говорять, що Лідія дуже любила танці й піші прогулянки. Їй подобалося годинами ходити в лісі, бути на природі.

У десятих числах березня син Лідії Олександр уперше побачив фото розбитого будинку на Першотравневій, 2. До останнього сподівався, що мама ховалася в підвалі вцілілого під’їзду, адже саме там жив її чоловік. Однак за місяць, коли почали діставати тіла, Лідію ідентифікували, спочатку – за яскравою курткою, а потім і за документами в сумці. Опізнав Лідію тесть Олександра. Він під обстрілами щодня приходив до руїн і допоміг ідентифікувати майже 40 людей, які загинула на Першотравневій, 2.

У Лідії залишився син і маленька онука.

Джерело: платформа пам’яті “Меморіал” https://www.victims.memorial/