Як і більшість українців того ранку ми спали. Але вибухи нас розбудили. Була паніка… Довелося покинути свою домівку: свої рідні стіни, своїх близьких… І їхати в нікуди…

Дуже важко, коли дитина питає, що і де ми будемо їсти. А я не знаю відповіді. Не знаю, що будемо їсти, де будемо спати, куди їдемо, коли приїдемо...

Я приїхала з маленькою дитиною в інше місто з порожньою торбою. Було дуже важко… Ходила, питала допомоги. І Бог послав добрих людей на мою дорогу. Нова сусідка дуже допомагала.

Війна – це катастрофа! Всі живуть, у кого де є можливість.

До війни я працювала продавцем. Зараз хочу продавати в інтернеті.