Ведмеденко Юлія

Харківський ліцей №56, 9-А клас

Вчитель, який надихнув на написання есе: Кочерга Тетяна Володимирівна

"Чому бути українкою – це моя суперсила?"

Чому я пишаюся тим, що я українка? У чому незламність духу і сила української нації? Що я роблю заради Перемоги?

Боротьба... Втрати... Незалежність... Воля... Боротьба... Приблизно так виглядає траєкторія української історії. Історія вічної боротьби за своє місце під сонцем.

Війна змусила кожного з нас переосмислити свої цінності, перекроїла нашу свідомість, розхитала попередні уявлення про себе та про інших. Я і мої близькі зараз далеко від дому. Складно почуватися в безпеці там, де щодня літають ракети.

Якщо раніше слово «за кордон» було овіяне для мене романтичним ореолом і було синонімом цивілізації і надможливостей, то зараз я розумію, що все не так однозначно. Я безмежно вдячна країні, яка дала тимчасовий притулок нашій родині, але хочу сказати, що ми, українці, таки маємо, чим пишатися.

Чому бути українкою – це моя суперсила? По-перше, ми самою природою наділені неймовірними благами. Саме у нас зосереджена чверть найродючіших rрунтів світу – чорноземів, що дає нам унікальні можливості для розвитку сільського господарства. М'який помірний клімат дозволяє бачити зміни в природі, які відбуваються протягом року. В Ірландії, де ми зараз мешкаємо, картинка за вікном практично не змінюється, майже постійно дощить і сонячні деньки є справжнім подарунком долі.

У місцевій школі в дев'ятому класі ми вивчаємо програму 5 класу української школи. Тому тут теж є над чим замислитися. А що вже говорити про медицину? Роками можна чекати, поки тебе прийме лікар. Тоді як вдома для цього достатньо було зареєструватися на прийом і зачекати максимум кілька днів. Тому те, що раніше нас обурювало в рідному місті чи селі, як виявляється, було чудовим результатом злагодженої роботи багатьох людей. Все, як відомо, пізнається в порівнянні.

А що вже говорити про благоустрій територій. У себе на районі, в рідному Харкові, я маю безліч тренажерних майданчиків, куди можу прийти у будь-який час позайматися спортом. Є також чимало зелених насаджень, паркових зон, де будь-хто може проводити дозвілля. За кордоном всі зелені зони або комусь належать, і вхід туди заборонений, або ж є непрохідними хащами, незайманими лісами, куди фактично неможливо проникнути.

Знову ж таки, складно знайти таких працьовитих людей, як наші співвітчизники. Хто, як не вони, може пристосуватися до життя в будь-яких умовах, знайти вихід із найскрутнішої ситуації? І вже не знаю, добре це чи погано. Добре, бо не помруть з голоду і ніде не пропадуть, а погано, бо rартували ці навички часто за нелегких життєвих умов.

Чому я пишаюся тим, що я українка? Тому що я народилася на квітучій землі, де вишневі садки напоюють ароматом усе навколо. Де все овіяно козацькою славою, де кожен клаптик землі здобутий у нелегкій боротьбі з

ворогами. Я пишаюся однією з наймилозвучніших мов світу. Це наші пісні лунають зараз по всій планеті. Це наша земля зараз стала символом боротьби за справедливість.

Завершити хочеться словами легендарної сучасниці Ліни Костенко. «А ви думали, що Україна так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни».