Рибитва Вікторія, учениця 8 класу Кожанської гімназії з початковою школою

Вчитель, що надихнув на написання есе - Слободян Олена Вікторівна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Українці – це сильний духом і незламний душею народ, люди зі щирими, добрими серцями та із золотими працьовитими руками. Ми - нескорені люди, що живуть у суверенній державі, проте нас завжди хотіли знищити. Війни, репресії, голодомор…

Ми змогли подолати все, щоб іти далі, вперед, але двадцять четвертого лютого почалось повномасштабне вторгнення, яке поділило наше життя на «до» та «після». Ця дата закарбувалась у нашій пам’яті як день, коли ми перестали сміятися, радіти.

Проте українці не здаються, впевнено ідуть до Перемоги, виборюючи та захищаючи кордони Батьківщини. Впевнена, тільки важкі випробування може витримати наш народ, тому що в ньому міць і слава.

Ми об’єднались заради спільної мети : звільнення України від загарбників, які прийшли на нашу землю, топчуть лани золотистої пшениці та запускають у чисте небо ракети, проте я переконана, що переможемо, адже :

У своїй хаті

Своя правда

І сила, і воля святая.

Бути українкою – це суперсила, якою я безмежно пишаюся, адже вона допомагає пройти крізь труднощі та подолати найважчі перепони. У мене є найзаповітніше бажання : вільно жити на своїй, Богом даній землі. І скільки б підступний ворог не намагався зламати нас морально та знищити фізично, ми дамо рішучу відсіч, тому що українці, озброївшись гідністю, виборюють свободу.

Це доводять сотні тисяч синів і дочок, які ціною власного життя захищають рідну землю.

Впевнена, я, як і всі наші військові, готова боронити нашу Батьківщину до останнього подиху, до останньої краплі крові, бо «Україна  безсмертна, - а душа її жива».

Суперсилу дають мені родюча земля, ранкове свіже повітря, душевна пісня, неповторна мальовнича природа. А ще - український народ, який унікальний у своїй щирості, мужності та життєвій мудрості.

Горда, що в моїх жилах тече козацька кров, оживає дух свободи та патріотизму. Я щаслива, що українка, але болить моє серце та плаче душа за вірними синами нашої країни-неньки, які зараз відвойовують рідну землю, як колись це робили Іван Сірко,  Дмитро Байда-Вишневецький, Богдан Хмельницький.

Війна… Від одного цього слова холоне кров і застигає в жилах,  тому українці об’єдналися, бо тільки спільними зусиллями зможемо знищити ворога.

Я щодня молюся за долю кожного нашого військового. Знаю, що їм на фронті набагато важче, ніж тут, у тилу, тому всіма силами намагаюсь їм допомогти. І я, як і кожен свідомий українець, виготовляю патріотичні листівки, щоб підняти воїнам бойовий дух і вселити впевненість у завтрашньому дні,  а моя сім’я перераховує кошти на підтримку Збройних сил України та плете маскувальні сітки.

Впевнена, захисники - сильні духом, загартовані волею, і вони виборюватимуть кожен клаптик української землі, адже :

За вас правда, за вас слава

І воля святая.

Розумію, війна все змінила, змусила переоцінити та по-новому подивитися на все, що нас оточує, але головною залишається мета – Перемога, яку ми впевнено наближаємо. Українці зміцніли духом та усвідомили найважливіше для кожного з нас, тому я щиро вірю, що зможемо все пережити, подолати, будемо йти до кінця і не здаватись, адже ми - нескорений народ!

І наша суперсила в тому, що ми - українці! Зовсім скоро всі прокинуться і почують найзаповітніше : «Перемога!»

І тоді здійсняться пророчі слова великого генія Тараса Григоровича Шевченка і мрія кожного українця:

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата.

А буде син  і буде мати,

І будуть люди на землі.