З Сєвєродонецька я спочатку виїхала до рідних у Кремінну. Потім і там почалися сильні обстріли, місто опинилось в окупації. Не було світла та води. З родиною я спала або в підвалі, або в коридорі. Потім ми виїхали до Дніпропетровської області.
Мої батьки залишаються в окупації. З ними немає зв’язку понад рік. Дуже за ними сумую, не знаю, як вони, де вони, чи все гаразд.
Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться, і я повернусь додому. Хочеться, щоб ми жили так, як раніше.