Два місяці я прожила під обстрілами. Не було світла, води й газу. Мені було дуже страшно. Село розбомбили росіяни, пограбували будинки. Я ховалась у підвалі, там було дуже холодно. 

З села мене вивіз син. Через стан здоров’я мені довелось виїхати, бо в селі не працювали аптеки. В евакуаційній колоні було багато машин. Вийшло виїхати не з першого разу. 

Зараз я живу у сина. Дуже сумую за рідним селом. Там не залишилось вцілілої будівлі. Я вірю, що все відновлять. Тільки б дочекатись закінчення війни.