Котвіцька Вікторія, 11 клас, Київський професійний коледж мистецтва та технологій сервісу

Вчитель, що надихнув на написання есе — Хохлова Ірина Яківна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Ніч. Солодко. Чарівний сон.....

І аж...

Вибухи. Жах.

Що це? Мамо!

ВІЙНА...

Через деякий час, коли розумілося все й отямився хоч трішечки, у душі тільки згадуєш життя до війни. Як було тихо і на серці спокійно. Ходили до школи. Нічого і ніхто не перешкоджав. Не лунали безперервні тривоги, а просто була перерва між уроками. Всі веселі, добрі, завзяті, вільні українці.

Я люблю свою державу.

Які просторі, засаджені поля, зелені ліси, свіже, чисте повітря.

Я завжди залюбки робила свої творчі роботи на подвір'ї. Зачаровувалася кольорами природи, співом пташок, веселкою, дрібним дощиком.

І все це порушено чужим, темним втручанням.

А як було приємно зібратися всією родиною на подвір'ї й залюбки разом створити чудову композицію з фруктів, овочів, квітів! Посміхнутися одне до одного і почути пораду від батьків, чи послухати, як шумить джерельце поруч.

Війна змінила майже все: небо, схід сонця, захід, звуки в просторі, повітря, колір очей, але не роз'єднала нас, українців, наші душі й розуміння того, що ми разом.

Я навчалася і продовжую надалі навчатися завдяки нашим захисникам, нашим янголам- охоронцям, нашим воїнам. Слава Україні! Героям слава!

Мої творчі роботи мають місце в музеї, де проходить виставка молодих майстрів. Мешканці захоплено оглядають роботи.

З родиною ми збираємося, щоб допомогти нашим захисникам, виготовляємо окопні свічки на фронт, готуємо смаколики, пишемо листівки з підтримкою та вдячністю.

Наші воїни- найхоробріші.

Життя, яке процвітало до війни, змінилося, але потрібно спілкуватися, не абстрагуватися. Дбати про ближнього, допомагати, жити та боротися за перемогу, за нашу Державу.

До війни ми з батьками, родичами часто їздили на риболовлю, на відпочинок до річки, до лісу. Всі разом!

Брати мої захищають нас, нашу Україну.

Душа болить, але я вірю, що наша поранена країна обов'язково підніметься з руїн і розправить свої крила.

До війни ми часто їздили до Дніпра, захоплювалися ним. В захопленні проходили шлях Андріївським узвозом, Володимирською вулицею до Десятинної та Контрактової площі. Софія Київська, Золоті Ворота, Поділ - улюблені місця. Музей однієї вулиці - Андріївський узвіз, де можна подивитися та придбати українські сувеніри. Я мрію повернутися в таку мандрівку. І так буде! Ми непереможні.

Як тебе не любити, Києве мій!

Дорогий, рідний Києве!

Війна перевернула життя українців, життя моє, життя міст, сіл і всієї України.

За час війни ми об'єдналися ще сильніше, ніж було до війни. Всі робимо, те, що можемо, щоб наблизити перемогу.

Ми все обов'язково відбудуємо! Наша нація незламна, працьовита, сильна.

Ми - Українці!

Мирна Україна - наша спільна мета!