П'ятницька Ірина, учениця 10 класу ОЗ"Вирішальненська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Сенчанської сільської ради Полтавської області"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Гузь Валентина Іванівна

Моя Україна майбутнього

Моя Україна, мирна країна… Протягом останнього часу ці словосполучення так глибоко залягли в серці, що по-іншому я вже й не називаю нашу державу. З початком війни я, як, мабуть, і всі мої співвітчизники, у сто разів сильніше відчула любов і шану до своєї Батьківщини, ще більше почала пишатися тим, що українка.

А ще зрозуміла, наскільки не цінувала мирного та спокійного життя. Пам’ятаю, до війни постійно чимось була невдоволена, хотілося чогось більшого, кращого. А зараз згадую мирне життя, і на душі стає тепло і затишно. Як добре було!

Не гули сирени повітряної тривоги, не чулися вибухи, по телевізору не повідомляли про воєнні страхіття, а в село не привозили 200-тих. Тепер для мене мир - це солодкий спогад і найжаданіша мрія. Згадки зігрівають душу, дають сили йти до здійснення найзаповітнішого бажання. Весь українській народ наближає Перемогу і Мир. Я теж не могла сидіти і спостерігати, а тому разом зі своїми друзями пішла плести маскувальні сітки, виготовляла обереги, брала участь у благодійних ярмарках, донатила для ЗСУ. І все це заради здійснення мрії всіх українців.

На мій погляд, спільне горе зблизило людей, примусило переглянути своє ставлення до рідної мови, культури, історії, вселили ще більшу впевненість у своїх силах і непохитну віру у перемогу над ворогом. Я впевнена, що спільними зусиллями ми здолаємо рашистів, і тоді…

Ой, як хочеться, щоб скоріше настали мирні дні! Я часто уявляю, як у перший день Перемоги усі будуть вітати один одного, радіти, обійматися – це буде пік щастя. А потім… відкриється новий фронт. Фронт відродження. Українці відбудують свою країну, і вона стане ще гарнішою.

Я впевнена, що у мирній Україні ніхто не стрілятиме, не грабуватиме і не плакатиме від горя. Наша влада дбатиме про державу і свій народ.

Українці матимуть роботу і достойну заробітну плату, перед молоддю відкриються нові перспективи, а пенсіонери не знатимуть ніякої скрути. Усі країни світу матимуть за честь підтримувати дружні стосунки з Україною, допомагатимуть у її відбудові, а наші люди вільно зможуть подорожувати по всьому світу.

Ви скажете, що це тільки дитячі мрії, але ж якщо чогось сильно хотіти, воно обов’язково здійсниться. А я дуже – цього бажаю. Щоб мрія збулася, усім треба прикладати якомога більше зусиль. Особисто я працюю над собою: намагаюся гарно вчитися, займаюся самоосвітою, самотужки оволодіваю грою на піаніно, беру участь у всіх спортивних змаганнях.

Я переконана, що сучасна молода людина повинна бути всебічно розвинена. А ще я в активі шкільної президентсько-унчівської республіки «ТЕМП», і в цьому році висунула свою кандидатуру на пост президента. Дуже сподіваюся, що здобуту перемогу на виборах. Хтось може сказати, що це дитячі ігри. Але ж, граючись, діти готуються до дорослого життя.

Не знаю, чи стану я в майбутньому президентом мирної України, але бути гарним лікарем – це моя заповітна мрія.

Мене дуже турбує те, що після війни залишиться багато людей, які потребуватимуть лікування. Я хочу допомагати тим, хто захищав Україну, надавати їм якісну безкоштовну медичну допомогу.

Можливо, мені пощастить відкрити фонд, який би займався протезуванням героїв, які постраждали під час війни.

Я вірю у щасливе мирне майбутнє України, і молоде покоління, яке було свідком цієї страшної війни, прикладе максимум зусиль, щоб наша держава стала квітучою європейською країною. Вірю в ЗСУ та Перемогу! Слава ЗСУ!