Я з міста Комишуваха, що біля Запоріжжя. Коли почалася війна, були обстріли, ми ховалися в підвалі.

У Запоріжжі я перебувала місяць. Виїхала, коли після обстрілів розбило балкон і шибки повибивало. Добиралась попуткою. Потім повернулася додому - потрібно було вікна забивати. 

З продуктами було слабенько. Води й досі немає. У нас аптеку розбили, то я давала дівчатам гроші, щоб купували мені ліки у Запоріжжі. 

Відволікають прогулянки на свіжому повітрі. Як стріляють, тікаємо у підвал, а як обстрілів немає - вдома спимо. Страшно, але ми переконуємо себе, що все буде добре. 

Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться, щоб спокійно спати. А поки живу одним днем.