Мені 55 років. У мене є дружина з інвалідністю і дві дорослі доньки. Ми з Оріхова. Дружину я вивіз в Запоріжжя, коли на нашу вулицю почали прилітати снаряди. Доньки виїхали в Чехію.

У нас були свої запаси продуктів, а потім ми отримували гуманітарну допомогу. Нам підвозили воду й хліб. Було незвично отримувати щось задарма.

Здебільшого росіяни обстрілювали місто вночі, а вдень було більш-менш тихо, тому ми виїхали без проблем.

Я залишився в Оріхові, бо потрібно топити в будинку і займатися господарством. На вихідні їжджу до дружини в Запоріжжя.

Думаю, що до літа або до осені війна закінчиться. Планую жити в Оріхові, хоч місто й розбите.