Я мама трьох дітей. Я їх виховую одна, мої батьки померли. Двадцять четвертого лютого мені подзвонила племінниця та сказала, що почалася війна. Я почула вибухи і відтоді ми жили майже щодня у підвалі. Найстрашніше було їх будити вночі піднімати з теплих ліжок та бігти в укриття. 

Виїхати можливості у мене не було. Я з дітьми прожила в окупації вісім місяців.

Одного разу був приліт снаряда прямо у двір, весь будинок дрижав. На щастя, моє житло не постраждало. 

Я впевнена, все буде добре, і Україна обов’язково переможе.