Перший день війни я не забуду ніколи. Ракети летіли через Дружківку на Краматорськ. У місті почали вимикати газ, воду та світло. Це був тяжкий період. Потім стало легше. Зараз все працює. 

У місті тривають обстріли. Снаряди прилітають, руйнуючи будівлі. Є в Дружківці і загиблі. Це дуже прикро. Я живу у постійній напрузі. 

У Дружківці залишилось мало людей. Населення втричі менше від довоєнного часу. Ніхто з моєї родини нікуди не виїхав, тримаємось разом. Будемо у Дружківці до останнього. Як буде далі, я не знаю. Вірю в перемогу та мир. Україна повинна бути незалежною і надалі.