У мене багатодітна сім’я, п’ятеро діток. До війни ми жили в Станично-Луганському районі, у селі Михайлівка. Зараз нас перейменували, тепер ми Щасливський район, смт Петропавлівка.

Коли все почалося, ми їхали або до школи, або зі школи – я вже не пам’ятаю. Водій каже: «Зараз я вас швиденько звідси заберу, бо на дорозі танки стоять». Це був перший день війни.

Під обстріл ми не потрапляли. У підвалах кілька разів сиділи. Зараз стихло все. Але якщо десь щось гримнуло – ми вже біля сховища. Ми ж поряд, майже на лінії розмежування живемо. І якщо десь щось бахнуло – уже хвилюєшся, а раптом знову щось почнеться.