«Зелені коридори» з Маріуполя стали єдиною надією на порятунок для сотень тисяч мирних людей. Місто переживає страшну гуманітарну катастрофу. Місцева мешканка Уляна розповіла обставини життєво важливої евакуації.

Якщо є можливість їхати зараз, то це потрібно робити зараз

Виїзд людей з Маріуполя на своїх автівках створює ілюзію безпеки та того, що працює телефонний зв'язок, доступні дороги, паливо, не стріляють та інше. 

В місті йдуть бої, це публікують в офіційних пабліках. В місті, як і раніше, нічого нема: транспорту, зв'язку тощо. По списку.

Додзвонитися майже нереально. Майже всі, хто відповідав раніше, вже виїхали на своїх автівках чи зі знайомими/сусідами тощо, бо дізналися, що можна виїхати. З великим ризиком під обстрілами, але можна.

Або люди виходять на зв'язок, коли виїхали за місто. Лише одиниці (це виняток, не можна розглядати його як правило) можуть повернутися та забрати ще когось. Причини різні – від нестачі пального та несправності автівок до необхідності турбуватися про власних дітей в незнайомому місті.

Не можна засуджувати тих, хто не повертається або їде «пустими», бо ми не в тій ситуації. Добре, що виїхали самі.

Можна лише бути вдячними до віку тим, хто намагається забрати ще когось. Багато людей, які дісталися транзитних пунктів, лишаються там, бо автівки несправні. Їм вже також потрібен транспорт їхати далі. Чому так багато несправних автівок? Постійні обстріли – пошкоджені автівки та дороги, багато сміття на дорогах, скла, уламків.

Можуть допомогти якісь відчайдухи на своїх автівках, але це все ризик для життя.

Я точно нікого про це просити не можу, навіть для своєї родини. Впевнена, що такі є, але вони активно працюють і без нас, місто дуже велике.

Приватні перевізники за великі чи притомні гроші не знаходяться. 

Тому, якщо є можливість їхати зараз, це потрібно робити зараз. Якщо є можливість взяти ще людей, то беріть або кажіть своїм, хто на зв'язку, щоб брали. Наприклад, в колективних бомбосховищах.