Cамара Ксенія, учениця Пологівської гімназії "Основа", м. Пологи, Запорізька обл.

Конкурс есе "Один день"

Що таке війна ? Кому та навіщо вона потрібна? Так багато складних запитань для молодої людини. Для когось, можливо, це просто слово з п’яти літер. Та насправді, це те, що може зруйнувати наш світ водночас.

Давайте заглибимося в це питання, з чого ж це все почалось? Згадуючи уроки історії, я дізналась, що ще з давніх-давен люди боролися між собою за право володіння землею, розширення територій та встановлення своєї влади. А, можливо, крім цього, їм потрібно було просто вбити, насолодитися своєю силою над іншими?

Почнемо з того, що на момент війни, яка почалась дві тисячі чотирнадцятого року, мені було всього вісім років. І на той момент я не знала та навіть не розуміла, що таке війна.

На урочистих лінійках та заходах у школі нам розповідали про війну, але не думаю, що тоді мої однолітки щось розуміли: ми малювали листівки солдатам, збирали кошти та смаколики, які передавали через волонтерів, вшановували хвилиною мовчання пам'ять про загиблих українських воїнів. Тоді я робила це, тому що так було потрібно, а коли стала дорослішою, то почала усвідомлювати до яких наслідків призводить війна. На скільки це страшно для родин тих, хто захищає кордони нашої держави.

Особисто я усвідомила, що почалася війна, 29 жовтня 2014 року, коли загинув під час бойових дій в селищі Талаківка Артем Корнєв, який навчався в нашій школі.

Його фото, що стояло в фойє школи, закарбувалось у моїй пам’яті назавжди.

Молодий юнак із яскравою посмішкою в військовій формі… Морський піхотинець. Еліта нашої армії, «чорний берет»… Він залишився назавжди молодим та вірним присязі і кожному з нас. Йому було всього двадцять три роки - в нього ще все було попереду - сім’я , мрії, улюблена справа, але доля вирішила інакше.

Навіть не уявляю, що відчувала його родина, близькі, друзі та знайомі, коли дізналися про його смерть.

Та я пам’ятаю сльози вчителів, учнів, матері Артема на вечорі, що був присвячений його пам’яті.

Ми всі тоді здається усвідомили, що війна поруч, а не десь там. «Хто вріс корінням, той не зламається, хто має стержень, той не зігнеться». На жаль, не знаю, кому належить цей вислів, проте мені здається він вдало характеризував Артема. Саме таким вольовим, наполегливим та цілеспрямованим він був у спогадах рідних та побратимів.

Уже сьомий рік наші захисники ризикують своїм життям, захищаючи нас від небезпеки.

В свої 15 років вже зрозуміла, як важливо цінувати мирне життя, спокійно прокидатися, бачити поруч своїх рідних.

Мої батьки розповідали мені про моїх прадідусів, які воювали в Другій світовій війні, мали нагороди та грамоти, і найбільш всього бажали, щоб ніколи ми не знали слова ВІЙНА.

Зараз ми всі також бажаємо тільки миру, щоб не плакали більше матері, дружини, діти. А особисто для мене мир означає: мирне спокійне життя, де люди з різних країн можуть вільно спілкуватися та поважати один одного, і де цінується людське життя, як найвища цінність у світі. Я прохаю дорослих - не грайтесь у війну…