У перші дні війни я відправив доньку з дружиною до Запоріжжя. Сам залишався, працював. Жив постійно у підвалі через обстріли. Квартиру розбомбили, я перейшов жити до тещі. Обстановка була жахлива. 

У мене стався інсульт. В комі мене доправили до Запоріжжя. Зараз я проходжу лікування, паралізований. Дружина та донька працюють, бо винаймаємо житло. Вони сплять на підлозі, бо у квартирі один диван. Я сподіваюсь, що скоро війна закінчиться. Дуже хочу, щоб донка ще встигла пожити в мирі.