Я виживаю з трьома дітьми, відмовляючи собі в усьому. Крім соціальної допомоги, інших доходів ми не маємо. Два з половиною роки тому я втратила чоловіка – його застрелили в нас у селищі. Винного так і не знайшли, слідство все ще йде.
Я тоді була вагітна дочкою. Народила за два місяці після смерті чоловіка. Дочка Люба батька не пам'ятає.
А її брати – Толя і Сергій – важко переживають втрату. Старший Толя тепер головна опора для мене. Йому вісім років, але він уже багато чого вміє робити сам.
Ще ми залишилися без житла. Наш будинок був на краю селища і часто опинявся під обстрілами. Мені довелося дітей вивезти, живемо на орендованих квартирах. За що годувати дітей – не знаю, половина села сидить без роботи. Ось Люба піде до садка, я візьмуся до пошуку роботи й буду думати про дім далеко від війни.
.png "Він був справжній герой")
.png "Привезли Катю додому, поховали в садку")
.png "Імена")
