Соловей Валерія

8 клас, Вільненська філія Ямненського закладу загальної середньої освіти імені І. О. Мусієнка Великописарівської селищної ради Сумської області

Вчителька, що надихнула на написання – Звягінцева Людмила Іванівна

Моя Україна майбутнього

Я народилася на українській землі, живу в Україні і цим дуже пишаюся. Що для мене Україна? Це мій рідний дім, моя родина, моя маленька батьківщина. Зараз для нас настав непростий час. Ми боремося за свою свободу, незалежність, за свій суверенітет. І хоча зараз всім важко, я вірю , що настане день, коли війна закінчиться. Але не потрібно сидіти склавши руки і чекати на чудо, потрібно діяти. Кожен з нас повинен своїми ділами, порадами, працею наближати перемогу. А коли прийде мир на нашу землю, нам потрібно згуртуватися всім: і великим , і малим, прикласти максимум зусиль, щоб все відбудувати.

За цей період багато людей дуже змінилося, вони стали справжніми патріотами. Я теж стала другою, подорослішала, змінила свої цінності . Раніше думала про красивий одяг, модний телефон, мріяла про відпочинок. Але зараз я зрозуміла, що це не головне, що у мене все було для щастя. А сьогодні я хочу, щоб не стріляли, хоча б один день, щоб були живі мої рідні. Я хочу миру!

У мене багато планів на майбутнє. Можливо, коли будуть відбудовувати наш міст через річку Ворсклу, я намалюю його проєкт. Також мрію, щоб наша школа, яка була зруйнована " Шахедами", була відновлена.

Бо діти зараз віддали б все, щоб сидіти за шкільною партою, щоб спілкуватися на перервах з однокласниками, друзями, щоб чекати на дзвоник, звук якого ми вже забули. Іноді аж сльози на очі навертаються від спогадів.

Я вірю і знаю, що у нашої країни велике майбутнє. Бо таких людей терплячих, сміливих, винахідливих, працьовитих немає в жодній країні. Ми все зробимо для перемоги, ми вистоїмо, ми відбудуємо, ми станемо кращими у всьому світі .