Під час бомбувань Маріуполя Світлана з сім’єю були вимушені спуститись зі свого восьмого поверху й жити в підвалі разом з іншими сусідами

Ми дивилися телевізор, і там сказали, що війна. Ми не повірили. Ми тільки ремонт зробили в домі. Ніхто не вірив, що таке може бути. Почали друзі дзвонити і казати, що вибухи. Ми живемо в центрі, до нас одразу не долітало, а потім почалися вибухи, почало вилітати скло. 

Ми спочатку в коридор перебралися, потім - у загальний коридор, де ліфт, і там спали. А коли почала хитатися наша дев’ятиповерхівка, ми зі свого восьмого поверху перейшли до підвалу. 

Туди всі люди посходилися, хто ще не виїхав, і там у підвалі було дуже багато дітей. Якщо щось летіло, їх дорослі накривали своїми тілами, щоб, не дай Боже, з дітьми щось не сталося. 

Їжу збирали, у кого що було, люди згуртувалися. У нас було два багаття, ми на них готували їжу. Магазини там були відчинені. Люди, хто тримав магазини, казали: «Ідіть, беріть, що треба». У нас хлопці були як добувачі. 

Як росіяни на нас могли напасти, як вони можуть все так руйнувати? Зруйнувати таке місто, як Маріуполь! Як можна було кинути бомбу в театр, де було стільки дітей і людей? Я не можу передати свої відчуття. 

Друзі моєї дочки, які жили на першому поверсі, запропонували нам швидко зібратися і їхати. Ми бабусю витягли з підвалу, самі не встигли навіть піднятися на восьмий поверх за речами - вскочили в машини і поїхали. У нас із собою нічого не було, тільки три ковдри, дві подушки маленькі, дитини штанці теплі і документи. Отак ми виїхали завдяки сусідам, вони тепер живуть разом з нами в Дніпрі.

Спочатку приїхали в Запоріжжя, але ми там нікого не знали. Мій син жив у Дніпрі, і ми приїхали сюди. Спочатку жили на одній квартирі з тими, хто нас вивіз, а потім потрібно було звільнити її. Прийшлося нам найняти знову квартиру. Добре, що нам допомагають: я отримую ВПО, мама і дочка теж отримують ВПО, так що нам вистачає на квартиру. Ми чекаємо, коли наші хлопці звільнять Маріуполь, і повернемося туди. Ми віримо в ЗСУ. Там залишилася свекруха моя, їй 84 роки, але вона не захотіла виїжджати, в неї квартира ціла залишилася. А наш дім зовсім зруйнували: залишилося рівне місце, нічого немає.