До війни я працював на комбінаті імені Ілліча. Дружина зараз на пенсії, була вчителем молодших класів. Син у Братиславі з родиною, донька жила в Маріуполі, зараз – у Броварах. А ми – у сина в будинку в Ужгороді : я, матір і дружина, тобто троє пенсіонерів.

Ми жили біля комбінату імені Ілліча, фактично на околиці міста. А моя матір жила в квартирі. У неї інвалідність: сліпа, зовсім не бачить. Першого березня 2022 року я її забрав до нас. Наші українські солдати нам сказали: «Тікайте звідси, тут буде Широкине». Так воно і вийшло. Будинку у мене немає – він вщент зруйнований, гараж згорів. Залишилися руїни. Мені надіслали фото знайомі з Маріуполя, які не змогли виїхати.

Другого березня ми поїхали до матері у квартиру на 23-й мікрорайон. Мені зателефонувала донька, вона на той час уже була у Дніпрі - вони встигли виїхати у перші дні війни. Сказала, щоб ми негайно виїжджали у приватний будинок на Черемушках. Коли ми туди приїхали, було ще більш-менш тихо. Один день спокійно переночували. А потім і там розпочалися потужні обстріли. Були пожежі, руйнування. Води не було, гасити нічим.

Я бачив як на моїх очах згорів великий дім – усе згоріло, одна коробка лишилась. Навіть сонячні батареї на ньому плавились. І ніхто не міг допомогти, бо були сильні обстріли, лупили з усіх боків.

Ми перебували у Маріуполі до 18 березня. У цей день приїхав волонтер, сказав: «Виїжджайте!» Коридору не було, нас не випускали. Ми виїжджали своєю машиною у бік Мангуша на Бердянськ, а потім на Запоріжжя.

Ми виїхали вдало. За добу були уже в Дніпрі. У Запоріжжі була затримка, поки всіх оформили, записали. І у Василівці, на блокпосту, ми десь годину у полі простояли. Ми поїхали в Дніпро, пробули там кілька днів, а потім невістка з сином запросили нас у свою квартиру в Ужгороді.

Тут є центр ЯМаріуполь, на його відкриття приїжджав наш мер Вадим Бойченко. Отримуємо допомогу від Фонда Ріната Ахметова, велике спасибі. Видали нам теплі набори: постільну білизну, рушники. Нам всього вистачає. Чекаємо на звільнення Маріуполя, хочеться повернутися додому, хоч там і все розбите.

Я думаю, якщо нам будуть допомагати наші західні партнери, Маріуполь мають влітку звільнити. Ми дуже на це сподіваємося.