Обстрілами нам повалило паркан біля будинку, осколки побили скло, грубку в будинку, стіни, стелю. У хаті дуже холодно, жити в таких умовах з трьома дітьми неможливо.

Ми перебралися до бабусі, а її дім поруч із промзоною. Бабуся важко хвора, у неї ноги не ходять. У її хаті є безпечне місце – льох, там зберігається запас їжі та води.

Але в сирому укритті діти почали частіше хворіти. Молодша дитина з двох років у підвалі сидить. Неможливо ж вогкістю дихати, діти постійно кашляють.

Через постійні обстріли діти гуляють біля хати, далеко не відходять. Коли починають бомбити, відразу забігають додому. І через те, що постійно стріляють, ми не саджали цього року город.

У нас тут снаряди всюди, кулі, як гриби, збираємо.

Я виховую трьох дочок одна. З початком війни втратила роботу, виживаємо на соціальну допомогу та гуманітарну допомогу від Штабу Ріната Ахметова.