Ірина – людина з особливими потребами. Її історія записана за допомоги перекладача жестової мови. 

Жінка згадує початок вторгнення, розгубленість та перші кроки. Ірина виїхала до села, але чоловік залишався у Житомирі, тому вона повернулася до міста. Там почала волонтерити, шити необхідні для військових речі, збирати аптечки.