Квартира Ольги згоріла, декілька тижнів їй прийшлося не виходити з укриття.

Це було вдома, вранці, коли мі дізналися, що почалося. Потім було, як у багатьох: нестача їжі, води, не було світла та газу, жили ми в укритті. За водою під обстрілами ми бігали на криничку, їли один раз у день. А одного разу я побачила своє згоріле житло – свою квартиру.

Ми змогли виїхати. Зараз живемо родиною в Одесі. Мене до сих пір дивує дуже тепле відношення від людей в місті до переселенців. Але роботи я досі не маю, хоча працювала медсестрою.

Речі, які нагадують за трагічні події, у нас є: це зимова одежа, в якій ми були, коли жили півмісяця у підвалі дома. А ще ключі від квартири, якої нема.