Субота Анна, 9 клас
Заклад загальної середньої освіти I-III ступенів № 3 Тростянецької міської ради
Вчитель, що надихнув на написання есе: Шелест Людмила Дмитрівна

Чому бути українкою-це моя суперсила?

Я українка, і цим я пишаюсь,
Зросла на прекрасній, чудовій землі,
Де мати в колисці мене колихала,
І на ніч для мене співала пісні.
І йшлося в піснях тих про нашу природу,
Якої у світі, здається, нема,
І красу українців...

Я українка! І про це можу говорити постійно, бо наш народ славиться незламністю та силою. Як би русня не намагалася нас здолати декілька років тому, так вона й не зможе здолати зараз, бо українці - це мудрість, це сила й правда. А правда - це перемога!

З давніх-давен наш дух зароджувався в прекрасних традиціях та звичаях, черпав мудрість із маминих казок , колискових, загартовувався в боротьбі за волю, ніжився в розкошах мальовничої природи. І найголовніше – все це відбувалося під звуки чарівної, калинової української мови!

Де мова вкраїнська, мов спів соловʼїний,
І лагідна й ніжна від серця й душі,
Де ллється вона, мов потік швидкоплинний,
Що грає на сонці на ранній весні ...

Україна - це дім, де свіже повітря та вільний горизонт. На жаль, деякі території, на даний момент, окуповані та позбавлені всіх людських умов, бо справжні герої - це ті, хто продовжує вірити в перемогу та бореться за неї, не зважаючи на всі труднощі.

Найзаповітніше бажання у всіх українців — це завершення війни та повернення військових до своїх рідних. Та щоб повимирали всі москалі!!!

Сьогодні дуже важкий час. Знову нам потрібно об’єднатися, боротися, вистояти.

Ми щодня дивуємо одне одного жертовністю, щедрістю, бажанням наблизити кінець росії. Кожен із нас робить щось заради Перемоги. Нехай дріб’язок, якусь маленьку добру справу у вигляді донатів ЗСУ, виготовленні листівок, оберегів – усе це правильний крок у мирне й щасливе життя. Мій внесок у перемогу теж значний: хочу отримати гарну освіту, щоб зробити цей світ кращим, успішнішим. Бог наділив мене здібностями бачити прекрасне, передавати це почуття у своїх малюнках. Коли пишу картину, мені завжди легко та спокійно. Я вмикаю ніжну музику та починаю творити. У деякі тривожні та похмурі дні, це заспокоює і додає настрою. Особливо легко мені вдається малювати козаків та квіти. Думаю , це найпрекрасніші образи, повʼязані між собою духом вольності , незалежності та міцності.

Сьогодні так живе кожен українець, від малого до великого-усі вносять щось своє, що з кожним вчинком, кроком наближає нас до Перемоги.

Війна- це питання часу. Державу потрібно відбудовувати, і тут покладатися потрібно не тільки на Бога, а й на молодь висококваліфіковану, розумну . Кожен з нас –це часточка країни, кожен є суперсилою.

Отже, спочатку Перемога, потім потрібно «відсвяткувати». Так, саме відсвяткувати, нехай «зі сльозами на очах», але потрібно…Щоб зустріти синів, батьків додому, до рідного гніздечка, щоб згадати, пом’янути тих, хто ніколи вже не побачить сонечко, хто навіки залишився безсмертним героєм. Щоб пам’ятати про них вічно… А потім працювати, працювати так, щоб заздрив увесь світ новій відбудованій Україні!

Справжня велич України полягає не лише в її території, але й у безмежному духу її народу, у його вірі в майбутнє та незламній волі до Перемоги. У цьому моя, у цьому наша суперсила, бо ми - українці!

Слава Україні! Героям Слава!