Спочатку я не повірила, що почалась війна. Потім у Добропіллі почались обстріли. Снаряди прилітали в будинки, від жаху кричали люди. Я ніколи це не забуду. Звуки прильотів викликають страх за життя. Мій син настільки злякався, що зараз лікується від неврологічного захворювання. 

У перші місяці війни були проблеми з водою. Доводилось набирати в свердловинах. Також воду підвозили. Всі у місті виживали, як могли. 

Я виїхала до Олександрії. Зараз піклуюсь про стан сина - для мене це найголовніше. Чекаю на завершення війни, хочу, аби всі діти жили в мирі.