Валентина Георгіївна розповідає, як змінилося її життя з 4 березня, коли в село заїхала російська воєнна техніка. До того дня вона надіялася, що Малинівку війна обійде. Жінка згадує, як було страшно під час обстрілів, бо не було, куди заховатися. Після пережитих жахіть вона сіла в машину в тому, в чему була, й поїхала в Запоріжжя. Героїня сподівається, що скоро наступить довгоочікуваний мир і вона повернеться додому.

22 та 23 березня були найстрашніші в моєму житті