Валентина Степанівна із Запоріжжя зі сльозами на очах згадує свого батька, який у 1945 році загинув під Берліном. Вона й сама пам’ятає ту війну й не чекала від росіян такого звірства, грабежів та жорстокості. Героїня важко переживає кожну новину з фронту та молиться за мир. Жінка вірить, що Україна переможе і розквітне.
«Таточку, за що ти загинув? Твої діти й внуки знову живуть у війні…»
Переглядів 421