У Людмили Григорівни два сини, один із них інвалід дитинства. Вона згадує життя, що було до війни. Воєнні дії, нескінченні обстріли будинків, вибухи порушили їх спокій та усіх мирних жителів. Люди хворіють внаслідок перенесених стресів та вмирають. Раніше жінка нічого не боялася, зараз – постійний страх за дітей.