Кривоножко Марко, 9 клас, Лисичанський ліцей № 28 «Гарант»

Вчитель, що надихнув на написання есе - Валюх Ольга Василівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Для мене війна – це не просто слова з якогось підручника чи книжки. Це реальність, з якою мені і моїй родини вже двічі прийшлося стикнутися. Перший раз 2014 року, другий – під час повномасштабного вторгнення російських військ на територію нашої незалежної України 24 лютого 2022 року. Цей день назавжди змінив моє життя. Я і зараз його пам’ятаю. Уранці я прокинувся від жахливих вибухів. Страх. Мабуть, це відчуття було в багатьох із нас.

У перші дні ми ще не усвідомлювали, що на тривалий час мусимо покинути рідний дім, рідне місто і все що нас оточувало.

За 1000 днів війни багато що змінилося. Все нове: оточення, домівка, знайомі. Ми з мамою вирішили не опускати руки та допомагати військовим, бо мій батько зараз теж захищає нашу країну, наші домівки, нашу землю, наші життя. Я ним дуже пишаюся. Я і моя родина почали займатися волонтерською діяльністю: плетемо маскувальні сітки, випікаємо тістечка для ЗСУ, улітку збираємо лікарські трави.

Раніше я постійно займався улюбленим спортом – айкідо. Зараз ми проживаємо в селі в Житомирській області і, на жаль, тут немає секцій.

Але я вирішив не кидати його і займаюся самостійно, раджуся зі своїм тренером, намагаюся брати участь у змаганнях, відвідую семінари. Так, це не легко, але я усвідомив, що я сильна людина і повинен досягти своєї мети. Хочу отримати чорний пояс, щоб мій батько теж мною пишався.

Для мене 1000 днів війни – це коли кожен день кожен з нас, як може, наближає день нашої Перемоги.

Я вірю, що в цей, довгоочікуваний день, кожна родина нарешті зможе обійняти своїх рідних, друзів, знайомих. Тих, кого ми не бачили вже довготривалий час. Я знаю, що ми стали сильнішими, рішучішими, об’єднали зусилля заради нашого майбутнього і майбутнього нашої країни. Для мене ця війна стала випробуванням і усвідомленням мене самого. Я вважаю, що ця війна змінила нас, але не зламала наш дух, жагу до свободи та незалежності.