Книш Анжела, 9 клас, Немирівський ліцей № 1 імені М.Д.Леонтовича 

Вчитель, що надихнув на написання есе - Шліхта Наталія Олексіївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Тисяча днів війни – це три роки страждань, болю та непоправних втрат усіх, кого це спіткало. Це час, коли мільйони людей були вимушені покинути свої домівки, рятуючи своє життя під авіабомбами та снарядами. Це історія про силу та мужність українського народу, про його незламний дух і відчайдушну боротьбу за землю, на яку вже було пролито немало крові за здобуття незалежності та свободи. 24 лютого 2022 року розпочалася повномасштабна війна країни-агресорки росії проти України.

Того дня весь український народ прокинувся вранці від звуків страшних вибухів та виття сирен, що сповіщали про початок бойових дій на території їхньої держави.

Росія ввела «без запрошення» свої війська в Україну, і в перші години почалися масовані бомбардування по всій країні, зокрема в таких великих містах, як Київ, Харків, Одеса та Маріуполь, які згодом найбільш часто були атакованими. Швидкісні ракети й надзвукові винищувачі заповнили практично усе небо, а країна була вкрита сльозами й кров’ю матерів, дітей та усіх, до кого доторкнулось це терористичне кровопролиття.

Війна приносить із собою лише втрати, біль та важкі страждання, що залишає свій немалий жахливий слід в історії багатьох поколінь.

Тисяча днів війни стали великим випробуванням для усіх. За цей час було зруйновано тисячі будинків, лікарень, приватних та державних шкіл, і немала  кількість дитячих садків. Загинуло багато мирних жителів, зокрема й дітей. Велика частина українців були вимушені виїхати з країни в інші міста або взагалі за кордон, щоб врятувати своє життя. Але всупереч цьому Україна досить стійко тримається і не підпускає ворога до себе. За цей час українці стали ще більш згуртованим народом як ніколи раніше, і це є однією з головних причин виживання країни в таких складних обставинах.

Народ є одним цілим, кожен є підтримкою один для одного, разом допомагають армії й продовжують вірити в найближчу перемогу.

Останні три роки також показали світові, що українці не просто нація, це нація великих героїв. Щодня вони вимушені боротися за своє життя і життя інших людей. Українська армія стала прикладом відважності, мужності та сили, яка ніколи не зламається і буде йти лише далі. Вони кожного дня ризикують своїм життям задля того, щоб інші могли жити в мирі та добробуті. Вони є справжніми героями, які ніколи не будуть забутими.

Цей період також став важливим уроком для всього світу.

Україна показала більшості, що може залишатися сильною та незалежною державою із незламним народом і продовжувати боротися за свою свободу, навіть в умовах масштабної агресії з боку іншої країни, яка більша за неї у двадцять вісім разів. Тисячотонна війна ще більше об’єднала і зміцнила українців, чого не очікувала більш ніж половина країн світу. Українці довели, що готові боротися до кінця за свою землю, за своє світле та незалежне майбутнє, яке вона виборювала століттями. Хоч війна, яка тривала для усіх великим проміжком часу, стала важким випробуванням для українців із великими втратами, але вони не зламалися, а тільки продовжили боротися за своє право жити у вільній та незалежній країні з вірою, що перемога вже близько.

Моїм шляхом у цій війні є бути такою ж незламною, як і мій народ.

Допомагати іншим, хто цього потребує, допомагати армії різними способами, рятувати інші життя та не здаватись, і продовжувати вірити в швидшу перемогу, яка ось-ось має настати. Ця мить, яку ми всі з нетерпінням чекаємо вже понад два роки. Цим шляхом став йти кожен з нас, хто є гідним громадянином нашої незламної держави і готовий боротися за неї, навіть ризикуючи власним життям.