Васюта Анастасія, 1 курс, Обласний коледж «Кременчуцька гуманітарно-технологічна академія імені А.С.Макаренка» Полтавської обласної ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Бірюкова Світлана Олександрівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Коли почалася війна, я була звичайною ученицею, мала свої плани, мрії про майбутнє. Я навіть спочатку не зрозуміла, що відбувається. Прокинулася о 7 ранку від дзвінка подруги, яка була дуже налякана й сказала, що почалася війна. Я дуже хвилювалася в той день через невизначеність і невідомість. Був дуже поганий зв'язок. О 8 ранку ми з класом вийшли на онлайн-урок математики, і саме в той час почалася перша тривога. Ніхто з нас не розумів, що це за звук... І саме з 24 лютого я почала переходити у своєму спілкуванні на українську мову…

27 червня 2022 року росіяни скоїли терористичний акт, пустивши ракету на ТЦ «Амстор» у моєму місті Кременчуці. Цей день тепер завжди озивається болем у серці кожного мешканця міста…

15 грудня 2022 року я почала свою волонтерську діяльність, а саме взяла участь в акції «Святий Миколай дітям 2022». Я допомагала збирати й робити подарунки дітям, які втратили батьків через війну. Також згодом почала допомагати переселенцям з інших областей України, військовим, їхнім родинам.

Я зрозуміла, що спільна праця об'єднує людей, надихає нас на спільну перемогу…

Два роки поспіль я брала участь у програмі «Патріотична платформа», де ми спілкувалися з військовими, які розповідали про свій шлях, говорили про важливість українській мови та українського контенту, навчалися домедичної допомоги. Саме ми, молодь, будемо відбудовувати нашу країну. Ось чому важливо брати участь у таких заходах та формувати й зміцнювати патріотичний дух українців…

Тож ці 1000 днів війни навчили мене бути стійкою та впевнено, цілеспрямовано, з поглядом у мирне майбутнє долати труднощі.