Михалевич Уляна, учениця 11 класу Бродівського ліцею Ратнівської селищної ради Ковельського району Волинської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Гурська Ірина Миколаївна

Чому бути українкою - це моя суперсила

Я – українка. Цю велику честь отримала від родичів, бо народилася і живу на цій Богом благословенній землі. Я щаслива, адже з перших хвилин свого життя , вбираючи кожне слово, яке лунало співом соловейка, закохалася в рідну мову. Здається. Жодна інша мова світу не може зрівнятися з нашою – чарівною, як  добра бабусина казка; лагідною, як ніжна мамина колискова; сильною, як тверде татове слово; мудрою, бо витоки її сягають прадавніх глибин. Вбити мову – це вбити пам'ять, яка живить наш дух і робить єдиною неподільною нацією.

Містичні карпатські гори, широкі південні степи, затишні мальовничі села, гучні багатолюдні міста – чого тільки немає в нас! А ще – незламність духу, непоборна сила правди та нездоланне почуття волелюбності. Ми сильні. А сила наша - пам'ять та єднання.

В серці кожного назавжди залишаться імена тих, які, жертвуючи найціннішим – власним життям,  прокладають важкий шлях до нашого  кращого майбутнього. Душа плаче, надривається безмовним криком, адже мало не щодня в різні куточки України везуть в останню дорогу «янголів на щиті».

Чому це відбувається? Чим ми завинили? Бо понад усе любимо рідну землю і волю?! І все це – в центрі Європи! Схаменіться! Зупиніть криваві вбивства!

Біль, розпач, а ще – гнів і ненавить до всього, що хоч якось пов'язане з росією – це оселилося в моїй душі.  І гордість, бо я – українка. Ми разом, дорослі та діти, військові та цивільні, кожен на своєму фронті, пліч – о -  пліч , тримаючи один одного за руку, крокуємо до перемоги. Ще трохи – і «згинуть наші воріженьки, як роса на сонці», а ми, внуки Дажбога, станемо господарями на своїй землі – вільній, незалежній, политій кров'ю кращих синів та доньок.

«Хоча росія ще в конвульсіях, українське сонце вже зійшло. Ми вистояли найважчі дні війни. Ми переламали хребта російській армії. Ми запалили вогонь перемоги над злом. Ми народжуємось - росія вмирає. Я знаю, що настане момент, коли з усіх гучномовців країни замість тривожних сирен зазвучить гімн України. І цей час наближається,”- так висловився Іван Леньо, лідер гурту «KOZAK SYSTEM».

Українське сонце сходить, розсіюючи пітьму зла та ненависті. Ми вистоїмо, бо сила наша – в єдності до спільної мети! Слава Україні! Героям слава!