Валентина Миколаївна виїхала з Приморського Запорізької області через постійні обстріли. Її житло вціліло, хоча більшість житлових будинків у селі зруйновані. Валентина Миколаївна інколи навідується додому, але залишатися назовсім поки що небезпечно 

Я з села Приморське Запорізької області, що неподалік від Запоріжжя. У нашому населеному пункті багато будинків розбито, люди загинули. Через це й довелося виїхати. Поки ми з рідними були вдома, боялися, щоб не було влучання в наше житло. Під час вибухів будинок двигтів. 

Нам і вдома давали «гуманітарку», і в Запоріжжі. Проблем з продуктами немає. А от гроші потрібні. Ціни в магазинах шалені, а пенсія у нас мізерна. Економимо, бо таке життя.

Весь час на нервах. Інколи на рідних зриваюся. Бувають і стреси.

Коли все спокійно, то й на душі добре. З дітьми спілкуюся нормально. А як щодня обстрілюють, то який може бути спокій? Намагаюся не дослухатися до нічних обстрілів, тоді менше нервую. А як вже почую сильний вибух, тоді вже хвилююся. 

Страшно було кидати квартиру. Хоча ми навідуємося додому. Із Запоріжжя до села всього годину їхати. Поки що з нашим житлом все нормально.

Хочеться, щоб наладилося життя, щоб усе було, як раніше.