Я з міста Сєвєродонецьк і в нас з лютого 2022 почались активні постріли по нашому місту ,коли був приліт у сусідній дім, зібрала дитину та виїхали на Дніпропетровщину. По цей час немає змоги повернутись додому, місто окуповане.

Коли виїзджали з укриття в нас не було змоги повернутись додому, щоб трішки більше взяти речей, через постійні обстріли. Дуже багато часу знадобилось, щоб моя дитина трішки відійшла від пережитого.

Коли були у Сєвєродонецьку - люди забирали все з полиць, були великі черги при цьому ще й під пострілами .По переїзду до Дніпра було набато краще, продукти були у магазині, отримували гуманітарну допомогу, але також через велику чергу.

Ми з дитиною живемо у двох переїхали вже до міста Суми, тут трішки дешевше житло. До війни працювала провідним кредитним спеціалістом АТ Пумб банка, а наразі не працюю.В мене дитина і я зараз повинна буди біля нього у такий складний час! Ми віримо, що скоро повернемось до нашого рідного містечка - Сєвєродонецьк!