До війни я проживав у селищі Петрівка Станично-Луганського району. Наразі тимчасово проживаю у дітей, у Луганську. Я на пенсії, дружина – без роботи. Я інвалід, тож заготувати дрова на зиму не можу. Батьків уже нема. Одна донька мешкає у Майкопі, а дві у Луганську. Вони працюють, мають свої сім'ї, на зиму забирають нас до себе.

Раніше жилося чудово. У дружини була робота, я як інвалід другої групи отримував пенсію. Нам вистачало, ми могли навіть щось заощадити, зробили прибудову. Дуже гарний був час. Дуже шкода, що так сталося і почалася війна.

2014 року я працював на заводі в Луганську. Задовго до цього я отримав травму, завод допоміг сплатити операцію та лікування, виділяв путівки на реабілітацію, але з початком війни все припинилося. Тоді я жив у Петрівці, а їздив на роботу до Луганська, через кожні 15 хвилин ходив автобус.

Запам'яталося, коли захопили будівлю СБУ [у Луганську]. А потім були обстріли будівель із літака. Це ми бачили із заводу. Спочатку прогримів один вибух, потім ще один. Ми все це бачили, але було незрозуміло, куди падало.

У Петрівці були обстріли та загиблі. У районі БК впало два снаряди – і людина загинула. Другий чоловік помер від поранень. Війна є війною. Я сам колишній військовий п'ять років прослужив прапорщиком. Приємного мало, особливо тим людям, які ніколи не чули вибухів. Всі переживали дуже важко, багато хто сидів у підвалах, але я не ховався.

У дружини вага близько 120 кілограмів, вона сиділа у кріслі, воно дуже масивне. Від вибухів їх підкидало сантиметрів на десять. Вона навіть уночі не спала. Як почує цей гуркіт – починає мене будити: «Давай у підвал іти». Я говорю: «Яка різниця, у підвалі накриє чи тут?». Нікуди не сховаєшся, якщо справді потрапить. Якщо снаряд потрапить у будинок, то підвал теж привалить, а там ніхто не шукатиме.

Війна дуже вплинула на наше життя. Ми втратили свободу пересування та спілкування, втратили все. Діти не можуть вільно приїхати до нас у гості.

Нам допомагали благодійні організації. Ми дуже вдячні Рінату Ахметову, він завжди підтримував та підтримує. Я часто отримував від нього дуже хороші продуктові набори, вони дуже рятували. Бували такі моменти, що ми не мали коштів. І ми дуже вдячні його Фонду.

Мрію, щоби все повернулося і було, як раніше, до війни.